Насамперед, слід зазначити, про які умови ловіння та конкретні види піде мова. За багаторічними спостереженнями, зграї коропових видів віком 2-4 роки у ріках із середньою швидкістю течії, які найчастіше потрапляють на гачки рибалок, ведуть дуже схоже існування, незважаючи на різницю в часі нересту, улюблену їжу і т. д. Отже ці узагальнення ми робимо лише для рибалки, який ловить "білу" рибу на річці середнього розміру (ширина до 200 м) з швидкою та середньою течію, глинистим, на перекатах з кам'янистим, а в ямах з намулистим дном (Дністер, Стрий тощо).

Мова піде про переміщення по елементах річкової долини підлящика, білоглазки, сазана, плотви, рибця, частково карася річкового, коропа, підуста. Як відомо, більшість коропових нереститься на паводкових розливах рік. Уточнимо, що наші об'єкти нерестяться в наших широтах з травня по червень. Нерест відбувається за умови підняття води під час паводку. Якщо необхідна для нересту температура води настає після спаду води, риба нереститься на перекатах та мілинах.

Цікаво, що риба заходить в притоки і виходить на заливні луки підчас кожного сильного літнього дощового паводку. Щоб риба вийшла за межі річки, потрібен підйом води від 50 см до 1 м. Отож, після підйому води, коли на фарватері вода засмічена і замулена, "біла" риба активно годується в зонах біля берега, в заплавах. Після сильної повені багато риби залишається в старих руслах. Ізольована в перенаселеному водоймищі, річкова риба тут починає шалено клювати, тому швидко виловлюється рибалками, або винищується браконьєрами та птахами.

Період "жору" в старому руслі може тривати лише два-три дні. Набагато впевненіше можна ловити під час підйому води в притоках. Рятуючись від засміченої води та в пошуках хробаків, що вимиваються паводковими водами з берегів дрібної притоки, риба численними зграями збирається в гирлі притоки. Якщо притока має достатню глибину (до 1 -2 м), то зграї коропових, тримаючись урвистого берега, заходять в притоку на кілька кілометрів. А рибець, карась та підуста можуть зайти якнайдалі. Найкращою наживкою в цей час є дощовий хробак та виповзок. В холодне літо добрий кльов на опариша з мотилем. Снасть для ловіння в повінь - поплавчанка, напівдонка та донка. Добре клювання спостерігається цілий день. Підгодовувати варто лише подрібненими дощовими хробаками, замішаними з глиною.

Після входу Дністра в русло, клювання гіршає, але продовжується на мілині та перекаті. В цей час, коли річка ще до кінця не очистилася, варто перейти з дощового хробака на личинку одноденки (рачка). Як тільки температура води підніметься до 18 градусів і освітлиться, варто застосовувати рослинні принади, спочатку для підгодівлі, згодом для наживки. Отож встановлюється спекотна погода (липень), риба найкраще клює вночі на підгодованих місцях на поплавчанку на перекатах та мілинах , вранці та ввечері - на виході з ями, а вдень можна спробувати вполювати коропа на самій ямі. Наживка для спекотної погоди - опариш, перловка, тісто, "геркулес", манка, зелена водорість шовковик. В ямі можна спробувати половити на линялого рака. Коли рівень води сильно падає, температура її значно підвищується, риба ховається під навислі гілки дерев та кущів, що ростуть на березі. Тому в цей час вона може навіть клювати з-під кущів мілководного берега, хоча найчастіше вона просто мляво стоїть в затінку, або ховається в нори на урвистому березі поблизу ями . Проте на самому дні ями в цей час може бути порожньо - там стоїть холодна, але бідна на кисень вода, засмічена газами від гниття водоростей. Якщо притока має швидку течію, то вона збагачує киснем пригирлову ділянку, і риба тут клюватиме краще. В серпні, коли ночі значно холоднішають, ранкове клювання буває активніше і триваліше. Риба переміщується на глибину і добре клює на виході з ями, хоча вночі продовжує добре клювати на перекаті. Крупний лящ та короп найчастіше годуються в цей час в самій ямі біля "бровки" (різкого виступу дна) або під урвистим берегом на глибині.

Акцент в наживках можна знову робити на опариша та гнойового хробака, хоча карась та короп подекуди клюють лише на кукурудзяну кашу. Зі зниженням температури риба шукає глибоку яму, і клює поблизу на виході чи на вході. Іноді наші коропові виходять погрітися на сонечку на мілину чи перекат, але не надовго, бо тут починають хазяйнувати хижаки. На мілину та в притоки рибу може погнати лише сильний дощ з підйомом води. Проте вереснева повінь з холодними дощами не так сприяє активному клюванню, як червнева. Але й в таких умовах, закинувши 2-3 донки з некрупним виповзком на гачках на мілину чи на середину притоки, можна розраховувати на трофей. Теплий, без дощів вересень сприяє активному годуванню риби на виході з ями та в самій ямі. Донки бажано обладнувати годівницями, на гачках поплавчанки - гнойовий хробак або "бутерброд" - опариш з мотилем. Дуже добре клює на гусінь різних кольорів, личинку короїда. Як і будь-яка інша схема, наша має певну долю умовності. Точно таких ділянок Дністра ви можете не знайти поблизу. Тут наведені лише загальні принципи, якими керуються коропові при літніх міграціях.

Переміщення зграй коропових ставить перед рибалкою завдання знайти рибу протягом літнього сезону. Тож не прив'язуйтеся до якихось особливих "уловистих" місць, чи "безвідмовних" наживок і снастей. Ви повинні рухатися за рибою, навіть якщо відстань між її червневою та вересневою стоянкою складатиме десятки кілометрів. Пошук стоянок риби - заняття непросте. Потрібно часто їздити на риболовлю (бажано щотижня), промірювати глибини, знаходити час для пробних виїздів, докладно розпитувати місцевих рибалок про міграцію риби. Визначення місця перебування риби в ріці - риса, яка відрізняє професійного рибалку, від такого собі міського "туриста", який закидає вудки з першого-ліпшого зручного бережка.